Друг на ім’я ТІЛО

Ти ніжно спиш, вкрита теплою ковдрою і міцним сном. 

Твоє тіло: «Відчуваю, що скоро задзвенить навіжений будильник. Починаю повільно готувати тебе до пробудження». 

Піііііііп!!!

Ну ось і цей жахливий звук. Лагідно шепочу тобі: “Прокидайся, красуне”. Але ти звично відтерміновуєш цей ненависний дзвінок. 

• Люба, час вставати, - стукаю тобі кортизолом. Проте ти знову ховаєшся від невгамовного будильника.

Так, я знаю, вчора був важкий день, і ти лягла спати о 3 ночі. Хоча я так просило тебе завершити свою активність. 

Ну ось, зірвалася з ліжка. Серце тріпоче у грудях, земля пішла з-під ніг, очі не мають різкості. Зупинилася, тримаючись за край ліжка. 

• Дихай, моя хороша, дихай, - підказую тобі і налаштовую усі твої системи.
• Вдих. Видих. Хух. Вдих. Видих.

Розвиднілося. Хапаєш халат і стрімголов у ванну. 5  хвилин - це розкіш, бо часу не вистачає.

Жваво шумить кавоварка, наливаючи міцний чорний напій в улюблену чашку. А в мене все стиснулося всередині.

• Дорогенька, кава - це не сніданок, - благаю тебе. Але ти ковтаєш її, не відчуваючи ні смаку, ні аромату.

Все, побігла. Стрімголов і чимдуж.

• Я біжу, люба, біжу. Я з усіх сил намагаюся не підвести, - підбадьорюю тебе.

День пронісся, як гепард на полюванні. Ще 3 чашки кави, бутерброд, поза “зю” за ноутбуком і втома, яка в кінці дня лавиною накрила тебе. Ні, нас накрила.

• Слухай, давай поговоримо, - ласкаво шепочу тобі. - Нам обом важливо, щоб ти мене почула. Постарайся. Заради себе.

Примруживши очі, ти мовчки півлежиш в улюбленому широкому кріслі. Це мій шанс. Гукаю тебе знову і знову. 

Ти: «Втомилася, не хочу чути», - важко видихаєш відповідь. Сон не йде. Сили немає навіть на сон.

Твоє тіло: Настирно посилаю сигнали болем у шиї, голкою в серці, дриллю в голові, важкістю в ногах. Не ігноруй!

Ти: «Гаразд, хто ти? Що ти хочеш?», - після чергового больового сигналу викрикуєш.

І раптом відчуваєш розслаблення. Біль повільно вщухає. А ти пірнаєш туди, куди так довго не хотіла дивитися.

Твоє тіло: «Нарешті, моя люба, ти відчула», - обіймаю тебе теплом. - Не бійся, пірнай. Чекаю на тебе.

Ти: «Тіло? Моє тіло?», - дивуєшся, ніби чудернацькому відкриттю. 

• Як ти? - запитуєш.

Твоє тіло: «Хм, а ти як?», - повертаю питання. 

- Я, як ти, але відчуваю. А ти забулася, що в тебе є емоції, почуття, тіло. Заганяєш себе несамовито. Все мрієш, коли настане ось той самий день, і тоді вже ти… А що ж ти хочеш насправді?

По твоїх щоках течуть сльози. Солоні і сумні. Звільняєшся. Поплач.

Ти: «Я ніби до самого дна дійшла, а далі - не  знаю. Пусто. Що я хочу? Колись хотіла на відпочинок поїхати. Купити яскраве парео і ліниво лежати на пляжі. Засмагати від поцілунків пристрасного сонця. Потім в спортзал хотіла піти. Хоча б два рази на тиждень. І ще масаж. Та багато чого було! А зараз єдине бажання - виспатися», - як на сповіді зізнаєшся.

Твоє тіло: «Моя мила, так чому ж не робиш?», - дивуюся. 

• Ще трішки - і тобі вже й відчувати не буде чим. Я ж не від підзарядки працюю. Підтримую з усіх сил, яких вже, як кіт наплакав. Ти ж жінка! Жіноче тіло для задоволення. Там наш ресурс.

Обіймаєш мене. Загадково посміхаєшся.

Ти: «А розкажи ще щось», - просиш, - «Засумувала за енергією твоєю».

Твоє тіло: «Мила моя, тіло жінки - це скарб. М’яке, гнучке, витривале. Все знає і пам’ятає. Через нього тримаєш контакт зі своєю внутрішньою силою, мудрістю, інтуїцією. Найперший ворог - втома. Через неї всі твої ресурси, як крізь сито, виливаються. 

Ти: «А наповнюватися як?», - стурбовано запитуєш.

Твоє тіло: «Сном, їжею смачною та корисною, спортом в радість, прогулянками затишними. Сама відчуєш, коли про себе турбуватися почнеш. А я в боргу не залишуся - розквітнеш і засяєш», - заспокоюю.

Ти: «Чудово!», - посміхаєшся. 

Мене ніжно торкаєшся, ніби знову знайомишся:–«Тіло. Моє. Турботливе».

Повільно, з грацією пантери, йдеш у спальню. Смачно потягуєшся.

Ти: «Спати буду. А завтра у відпустку піду. Мушу про себе подбати. Бо хто ж, як не я!», - впевнено заявляєш.

Часом потрібно зупинитися і запитати себе: “Що я відчуваю? А моє тіло? Що воно хоче? Як про себе маю подбати?”. І звідси починаються любов до себе та турбота, усвідомлене харчування та систематичний спорт, гарний настрій та гармонія в душі. 

Дякуй другу на ім‘я ТІЛО!