Відпустити НЕ МОЖНА тримати

Здається, що лише вчора носила її на ручках, цілувала у пухкенькі щічки, обіймала з усією мамською любов’ю. А сьогодні твоя дитина має свою точку зору, власну позицію та сміливість все це відстоювати. І ти розумієш, що прийшов момент. Момент, коли пора її відпустити.

Але чи готова ти це зробити? Як це зробити ПРАВИЛЬНО?

Отож, до 16-17-ти років ти вже мала розділитися із дитиною і говорити не «ми», а – «я і моя донька чи син». Першою ознакою того, що ти не хочеш відпускати дитину, є те, що ти наполегливо продовжуєш микати: «ми здаємо ЗНО», «ми будемо вступати», «ми обираємо професію».

Насправді, твоя дитина вже може самостійно приймати рішення і нести відповідальність за свої дії. А у випадках, коли є «ми», вона весь час озиратиметься, чи правильно вона все робить, адже несе відповідальність за ось це «ми». Уявляєш, як це для дитини: щоразу звіряти своє рішення не з власним досвідом, внутрішнім станом, а з почуттям «ми», з почуттям не образити маму-тата, відповідати їхнім очікуванням і т.д. До того ж, дитина ніби проживатиме не своє життя і у якийсь момент може тобі з повним правом заявити: «Це ти так хотіла, а не я!»

Тому перше і найголовніше – віддати дорослій дитині її самостійність та відповідальність. Але ти маєш зробити це бережно, з материнським благословенням, вірою та підтримкою, а не «швирнути» у дитину каменюкою «роби що хочеш, ти ж вже дорослий».

Одним із найболючіших моментів для мами є «жахливі» помилки дитини. Ти вже доросла, мудра, і це нормально, коли хочеться, щоб твоє дитя ніколи не наступило на ті граблі, що трапилися на твоєму життєвому шляху. Проте у житті відбувається все з точністю до навпаки: чим більше ти опікуєш, оберігаєш, контролюєш сина чи доньку, щоб вони не зробили твоїх помилок, тим частіше діти якраз їх і роблять.

Дай право своїй дитині на помилку. Ні, не потрібно пускати все на самоплив. Але краще зрозуміти і прийняти той факт, що, навіть якщо ти тисячу разів сказала, що цього робити не потрібно, твоя дитина вирішить таки це перевірити. І це, як кажуть, має право бути.

Ти маєш і навіть зобов’язана говорити зі своєю дорослою дитиною про незручні речі, відповідати на незручні питання і бути готовою, що вона запитає про те, про що б ти ніколи не запитала у своїх батьків.

Проте зверни увагу, якщо дитина ставить тобі такі питання, то, по-перше, вона 100% тобі довіряє. По-друге, дай відверту і правдиву відповідь, тому що, можливо, саме це вбереже її від життєвих несподіванок.

Твій син чи донька мають розуміти, що у світі існує небезпека. Але ти завжди поруч і готова прийти своєму чаду на допомогу. Проговори з дитиною певні ситуації, які можуть загрожувати її життю та безпеці. Разом придумайте слово, яке сигналізуватиме про небезпечну ситуацію. Дитина має зрозуміти, якщо з нею трапляється якась певна неприємна ситуація, і вона телефонує/пише/говорить ось це кодове слово, то ти не будеш читати їй моралі і повторювати «я ж казала», а будеш – її виручати. Це дуже важливо! Повір, це правило врятувало не одне дитяче життя.

Це питання довіри між вами: мамою, батьком і дитиною. Дай чесну відповідь на питання: ти завжди була відвертою зі своїми батьками? Чи все твої батьки знали про тебе? І якщо відповідь «ні», а саме так у нас всіх і буває, то чому ти вирішила, що твоя дитина буде робити по-іншому?

Пригадай, чому ти робила так, як робила. Яка була твоя мотивація? Чи вважала ти тоді себе поганою дитиною? Як у той час ти ставилися до своїх батьків? А вони до тебе? Що тобі хотілося змінити у ваших стосунках?

А тепер подумай, як на ці питання може відповісти твоя дитина.

Отримавши щирі відповіді, ти зрозумієш, чому у вас все саме так.

Вір і довіряй своїй дитині. Будь для дитини тими крилами, які дозволять їй реалізувати власні мрії та цілі, а не тим баластом, який завжди обмежуватиме, говоритиме, як потрібно робити, і вимагатиме від дитини того, що ти сама собі придумала. Сучасні дорослі юнаки та юнки не такі, як була ти, твій чоловік чи ваші родичі. Твоє дитя  може бути схожим на тебе, а може – і ні. Може відповідати твоїм очікування , а може – і ні. Але це прекрасно!

Найцінніше, чому ти можеш навчити сина чи доньку – це бути щасливими! Але ти зможеш це зробити лише за умови, якщо сама знаєш, як це – бути щасливою!

Тому будь щаслива, і, повір, тоді твоя дитина приречена жити щасливе життя!